?

Log in

No account? Create an account

[sticky post] Armenian headstones. Армянские надгробия на кладбище в Черновцах. Չեռնովեց

Mar. 19th, 2016 | 03:05 pm
location: Ukraine,


Read more...Collapse )samvelazizian Չեռնովցի քաղաքի Հին գերեզմանոցի Հայկական գերեզմանաքարերը: Армянские надгробия на старом кладбище в г.Черновцы

Photo by Samvel Azizian Пам'ятник св.Григорія на могилі Григорія Задуровіча на вірменській частині Старого кладовища у Чернівцях. Pomnik St. Grzegorza na grobie Grzegorza Zadurowiczа na ormeńskiej części Starego cmentarza w Czerniowcach. Սուրբ Գրիքորի արձանը Գրիքոր Զադուրովիչի շիրիմին Չերնովցիի Հին գերեզմանատան հայկական մասում


Сравните надгробную скульптуру с картиной всемирно известного художника Айвазовского "Освящение Григорием Просветителем места закладки собора Эчмиадзина" (1892). Холст, масло, 158х97. Феодосийская картинная галерея им.И.К.Айвазовского.

Photo by Samvel Azizian Вірменська каплиця Христофора Лусіана і Роcкі Богданович на Старому цвинтарі у Чернівцях. Оrmeńska kaplica Krszysztofa Luciana i Roska Bogdanowicz na Starym cmentarzu w Czerniowcach. Կրիստոֆեր (Խաչատուր) Լուսիանի և Րոսկա Բոգդանովիչի (Աստվածատրյան) մատուռը Չերնովցիի Հին գերեզմանատան հայկական մասում:



Photo by Samvel Azizian Вірменська каплиця Христофора Лусіана і Роcкі Богданович на Старому цвинтарі у Чернівцях. Оrmeńska kaplica Krszysztofa Luciana i Roska Bogdanowicz na Starym cmentarzu w Czerniowcach. Կրիստոֆեր (Խաչատուր) Լուսիանի և Րոսկա Բոգդանովիչի (Աստվածատրյան) մատուռը Չերնովցիի Հին գերեզմանատան հայկական մասում:

Photo by Samvel Azizian Pomnik ks.Pralata Kajetana Kasprowicza na ormeńskiej części Starego cmentarza w Czerniowcach. Пам'ятник кс.прелата Каєтана Каспровича на вірменській ділянці Старого кладовища в Чернівцях. Քահանա Կաետան Կասպրովիչի գերեզմանաքարը Չերնովցիի Հին գերեզմանատան հայկական մասում:

Photo by Samvel Azizian Пам'ятник Адалбеpта Задуровіча на вірменській частині Старого кладовища у Чернівцях. Pomnik Adalberta Zadurowiczа na ormeńskiej części Starego cmentarza w Czerniowcach. Ադալբերտ Զադուրովիչի գերեզմանաքարը Չերնովցիի Հին գերեզմանատան հայկական մասում:

Photo by Samvel Azizian Старе кладовище у Чернівцях. Вірменські надгробки. Склеп РОМАШКАНОВ. 2012 Չեռնովցի քաղաքի Հին գերեզմանոցը. Հայկական գերեզմանաքարերը. ՈՄԱՇԿԱՆՆԵՐԻ շիրիմը. 2012 թ. Stary cmentarz w Czerniowcach. Grobowiec Romaszkanów. 2012. Старое кладбище в Черновцах. Армянский участок. Склеп Ромашканов http://pl.wikipedia.org/wiki/Romaszkanowie



Link | Leave a comment {1} |

Слідами втрачених Святинь Тисмениці. Տիսմենիցայի կորցրած սրբապատկերների հետքերով:

Sep. 20th, 2018 | 04:55 pm


Здається, що 60 чи 70 років не так уже й багато для історії міста. Але сьогодні мало

хто в Тисмениці може собі пригадати будівлю вірменського костела, яка стояла у центрі

міста, а дехто навіть здивується, почувши, що тут жили вірмени.

Щоб пригадати історію тисьменицьких вірмен потрібно вернутися на кілька сотень років назад.

Потоцькі, які були власниками великої кількості міст і сіл, в тому числі й Тисьмениці, намагалися за рахунок вірменського населення врятувати старі міста від економічного занепаду. Так Домінік Потоцький, котрий успадкував від свого брата Миколая Тисьменицю, у 1677 році запросив до міста вірмен-вигнанців із Кам’янця-Подільського.

Про вірмен, у загальному, можна сказати таке: займалися торгівлею і посередництвом із постачання товарів зі Сходу: Туреччини, Персії, Аравії, Сирії, Єгипту, навіть Індії. Через їхні руки проходили транспорти з різними коштовними східними товарами. Килими і парча, чудова камча — тканина золотого ткання, яку використовували для королівських шат і костельних фелонів, сап’яни і курдибани, інші коштовні шкіряні вироби, оздоблені сідла і збруя, дорогоцінності, особливо перли, якими прикрашалися багаті міщанки, різні коріння: перець, цинамон, імбир, мускатний горіх і інше – всі ці товари доставлялися і широко розповсюджувалися за посередництвом вірмен. Але не тільки завдяки торгівлі вірмени здобули свій високий статус у міщанстві. Займалися і ремеслом, зокрема гарбарством, тканням золотих поясів, виготовленням килимів, художнім золотнитцтвом. Чудові шаблі, оздоблені дорогоцінним камінням, кінська збруя, що виблискувала золотом – це була їх спеціальність. А оскільки королі й шляхта кохалися в багатій зброї і прекрасних оздобах для своїх коней, то вірменські золотники були у великій ласці й отримували маєтки.

Торгуючи на всьому Сході, вірмени мали нагоду вивчити багато мов, що давало можливість їх брати за перекладачів. У важливих справах між Туреччиною і Польщею саме вірмени були послами польських королів.

Для тисменицьких вірмен Домінік Потоцький в самому центрі міста у 1739 році побудував дерев’яний костел, який пізніше спалили й пограбували московські вояки, що брали участь у російсько – турецькій війні. 21 липня 1759 року цей костел почали перебудовувати за проектом архітектора Шільцера, коменданта Станиславівської фортеці, з двома вежами, дзвіницею, надаючи йому неороманського стилю. Миколай Потоцький у 1764 році пожертвував на будівництво цього костела 19000 польських злотих. В пам'ять про це на мармуровій таблиці написали: «Memento Nicolai Potocki». 1779 року до костела було придбано лавки та амвон, за які заплатили 1034 польські злоті.

У 1785 році власник Тисьмениці Чосновскі надумав подарувати костел українцям, що спровокувало конфлікт між ним і вірменами.

20 серпня 1791 року єпископом Якубом Тумановичем було здійснено обряд освячення костела і віддано його під патронат Святого Каєтана. Вхід у костел прикрашав перспективний портал. Над дверима було велике вікно, оздоблене вітражем. В костелі звучав орган, який виготовила фірма Жебровського в 1780 році за 3300 польських злотих. Додавали урочистості й цінні образи. У костельному скарбі була чудова срібна позолочена монстранція (дароносиця) з 1742 року, яка була подарована Ізааком і Григорієм Теодоровичами-Мараморошами з написом «Izaak et Gregoris Theodorowicze Maramorusz Anno D. 1742 donaverunt pro ecclesia Armenorum civitatis Tisminiensis».

26 жовтня 1802 року стався землетрус, який пошкодив склепіння будівлі. 15 квітня 1822 року вірменський костел знову згорів. На той час до парафії належало 23 села, в яких мешкало заледве 200 вірмен і то дуже бідних. Коштів для відбудови костела не вистачало. Аж у 1886 році архієпископ Ісакович провів у Тисьмениці обряд консекрикації (освячення) нововідреставрованого костелу. Тоді парафія налічувала 135 вірних вірменського обряду. Вірменська мова збереглася на той час уже тільки у богослужіннях.

У 1930 році до 300-ліття унії вірменського костела із Римом єпископ Теодорович постановив створити вірменський дієцезіальний музей, у якому на перших порах знаходилися б вилучені з вжитку пам’ятки й старожитності із провінційних вірменських костелів Польщі, а потім і все, що стосувалося давнього і сучасного життя вірмен. Створення музею розпочалося з організації під патронатом єпископа Теодоровіча та Валеріана Кречуновіча виставки вірменської старовини у Львові у 1932 році. З 19 червня по 31 жовтня 230 експонатів (походили зі скарбу Станиславіського і Тисьменицького костелів вірменської катедри, львівських публічних і приватних збірок), які розміщувались у чотирьох залах капітульної кам’яниці по вулиці Вірменській переглянули кілька тисяч відвідувачів. По закритті виставки частина речей, які походили із костелів залишилася у вірменському дієцезіальному музеї, який перебував на стадії створення аж до початку другої світової війни.

Останнім ксьондзом у тисьменицькому костелі був доктор Йозеф Деповскі, автор праці « Каплиця Зигмунтовська і срібний вівтар на Вавелі». Він приступив до виконання своїх обов’язків 20 серпня 1936 року, бо до цього дня храм протягом дванадцяти років був зачинений. На той час будівля костелу потребувала значних реставраційних робіт, бо вважалася цінною культурною пам’яткою Для цього був створений спеціальний комітет, який звернувся до всіх вірмен в Польщі по допомогу в зборі коштів. Для організації й виконання будівельних робіт з реставрації споруди був уже навіть призначений чудовий спеціаліст Едмунд Гаїк. 8 листопада 1939 року помер Йозеф Деповський не дочекавшись так і нездійсненої реставрації костела. Останнім залишив парафію вікарій Ян Лєховскі, який виїхав на Дольний Шльонск.

У 1938 році єпископ Йозеф Теодоровіч призначив вікаріями двох молодих ксьондзів - Казімєжа Філіпяка і Казімєжа Рожку. Під час війни саме вони з пробощем Ісаковічем опікувалися вірменськими святинями й нечисленною вірменською громадою.

4 травня 1944 року помер Ісаковіч. Відповідно до його волі пробощем було призначено ксьондза Філіпяка. У травні 1946 року він, як останній репатріант, виїхав до Польщі, забравши з собою образ Матері Божої Ласкавої та образ Святого Каєтана, частину предметів культу та вівтарні оздоби, архів парафії.

Ксьондз Філіпяк не був вірменином. Походив з Тимбарку, був ґуралем. Він не ризикнув везти образи з іншими речами, а віддав поважній старшій вірменській парі, які провезли цінності на возі з подвійним дном під перинами. Спочатку це була місцевість Фриштак під Яслом. Довго не міг знайти пристанку для святинь ксьондз Філіпяк. Вірмен було мало. Розпалася громада, бо розселилися вони по всій Польщі. В Ополю ксьондз Філіпяк отримав місце в капличці Святого Себастьяна при Малому ринку. Потім йому запропонували переїхати до парафії Павлово гнєзненської архідієцезії. Звідти ксьондз Філіпяк повернувся до Тимборку, де зберігав святині у родинній капличці й там відправляв службу відповідно до вірменського обряду. Ці важкі часи закінчилися аж через двадцять років після виїзду зі Станиславова, коли на власний розсуд ксьондз Філіпяк вибрався до Ґданьска, де добився згоди у єпископської курії на розміщення святинь у спаленому костелі Апостолів Петра й Павла на Жабім Круку. Відбудували один неф, а захристіє тимчасово було перетворено на санктуаріум, де помістили образ Ласкавої Божої Матері. Ксьондз Філіпяк став пробощем вірменської парафії усього краю. Він не тільки займався відбудовою костела, а їздив по Польщі відшукуючи вірмен, робив перепис. У костельній ієрархії він займав пост генерального вікарія у справах вірменського обряду.

По від’їзді з Тисмениці вірменів будівля костела, яка ще польською владою віднесла її до пам’яток, не зацікавила радянську владу з її пропагандою пролетарської культури та атеїзму. Спочатку зробили там склад, а потім, в 50-х роках зруйнували, а цеглу використали на будову колгоспних стаєнь.

Сьогодні у Польщі в Гданську, завдяки ксьондзу Казімєжу Філіпяку, зберігаються дві метричні книги вірменської парафії в Тисьмениці « LIBER METRICES ab Anno1773 Mense 7-bris. A Medio libri incipit LIBER CONJUGATORUM. Sub tempus Commendariatus R.A.Kirkorowicz» та « METRIKA NATORUM ab Anno 1785». До збережених памяток з вірменського костела треба віднести й образ з Великого вівтаря св.. Каєтана на срібній блясі, який зараз знаходиться в капличці при костелі Петра й Павла. Ще по сьогоднішній день у костелі продовжуються реставраційні роботи, які розпочались ще при вже покійному ксьондзу Філіпяку. Не один раз навідувався до костела з пожертвою на відбудову, а також щоб подивитись на образ Св. Каєтана й пригадати рідну Тисьменицю Адам Шрайбер — син останнього голови міста (1939р).

Якщо про образ Св. Каєтана, вивезеного із тисьменицького костела. ми знаємо, то де зараз знаходиться позолочена монстранція, яка демонструвалася на виставці 1932 року у Львові невідомо. Може колись знайдеться…



автор: Лілія Богданівна Лишега, директор народного музею історії м.Тисменіца ім.С.Гаврилюка
джерело: www.kievao.com.ua

Link | Leave a comment |

Мои твиты

Sep. 10th, 2018 | 12:08 pm

Tags:

Link | Leave a comment |

Островок армянского языка в Киеве.

Sep. 9th, 2018 | 04:02 pm


В Детской библиотеке №8 Печерского района города Киева состоялся открытый урок для детей изучающих факультативно армянский язык в украинско-армянском кружке "Мостик дружбы", директор библиотеки Наталья Витальевна Цыцарева, педагог Рузанна Грантовна Мартиросян. Помимо армянского языка дети разучивают армянские песни и выступают в вокальном ансамбле "Зангакнер" (Колокольчики), также, в новом учебном году планируется проведение уроков армянской истории и рисования.


В 2018 году детский ансамбль успешно выступил в двух международных песенных фестивалях проходивших в Киеве, получив призовые места и медали победителей. Отрадно отметить, что в честь детского армянского вокального ансамбля "Зангакнер" в центральном Колонном зале Киевской мэрии впервые в истории прозвучал гимн Армении.




Большую помощь в работе армянского факультатива оказывает Министерство Образования и Министерство Диаспоры Армении, которые организуют ежегодные курсы повышения квалификации учителей армянского языка и истории, бесплатно выделяют детские учебники и методические пособия для школ армянской диаспоры. Также, хочется выразить слова благодарности видному общественному деятелю, вице-президенту ВОО "Армянский национальный конгресс" Ерванду Даниеляну, за содействие в поездке педагога в Ереван и доставке детских учебников в Украину.



Сегодня прошел первый открытый урок нового 2018-2019 учебного года, но уже со следующего занятия дети соберутся в разных возрастных группах. Пожелаем им с первого шага, с первого урока полюбить армянский язык и раскрыть здесь все свои таланты. Успехов вам, дети и новых побед в песенных фестивалях.


Фотографии Самвела Азизяна

Источник: http://www.kievao.com.ua/

Link | Leave a comment |

Мои твиты

Sep. 8th, 2018 | 12:08 pm

Link | Leave a comment |

Новые арменоведческие издания: «МЫ АРМЯНЕ ПОЛЬШИ»

Sep. 7th, 2018 | 04:11 pm



13 сентября в Гданске состоится презентация книги адвоката и поэта Богдана Каспровича «МЫ АРМЯНЕ ПОЛЬШИ», об этом сообщает президент общественной организации «Союз армян в Гданске» Гагик Парсамян на официальной веб-странице. Книга была опубликована благодаря усилиям армянской общественной организации «Союз армян им. архиепископа Йозефа Теодоровича в Гливице». Эта работа отличается широким тематическим размахом, касающимся истории и культуры Армении как государства и армян как нации. Первая часть содержит общую информацию, а вторая тема книги — 650-летняя история армян в Польше. Из нее мы узнаем о знаменитых армянских деятелях в истории Польши и местах связанных с ними. В третьей части автор обсуждает вопросы, касающиеся польских армян в XXI веке, рассказывает о людях, событиях, культуре и самоосозьнании этой группы. Публикация богато иллюстрирована и, безусловно, не может рассматриваться как научная работа, а скорее как научно-популярная публикация или беседа о судьбе армян и армянской диаспоры в Польше, адресована всем кто интересуется историей и жизнью армян.

Перевел Самвел Азизян

источник: https://www.facebook.com/Zwi%C4%85zek-Ormia%C5%84ski-w-Gda%C5%84sku-280763739126307/?__xts__[0]=68.ARBZh1V3VN-USA8KK-YEZea2OS84qXc4jWT72Uw4CWoJVH0H5vvjZDYgM_j_RNUl3dmI7r0AI6vKt_KH4gY4_nu9xTB09qpf6bP8Y6-aiYQsUanyssb6gRp6Z61ffDTBlMp1FPyhQuG8LZSW1uu9KecO0njWnwPbzJl5JVcq5SNYzYWafTlr4A&__tn__=k*F&tn-str=k*F

Link | Leave a comment |

Мои твиты

Sep. 6th, 2018 | 12:16 pm

  • Ср, 14:28: Старинные армянские храмы Львова. Լվովի հայկական հնագույն եկեղեցիները: Parte - II https://t.co/iCy2HuzBv6
Tags:

Link | Leave a comment |

Старинные армянские храмы Львова. Լվովի հայկական հնագույն եկեղեցիները: Part - II

Sep. 5th, 2018 | 02:28 pm


samvelazizian Продолжаем цикл рассказов об армянских исторических колониях в Украине и Польше. Предлагаем вниманию читателей короткий обзор по материалам нескольких историко-этнографических экспедиций членов Киевской арменоведческой комиссии в Западную Украину и Польшу в 2008-2018 годах, в ходе которых были исследованы армянские фонды в государственных архивах Львова, Черновцов и Ивано-Франковска, осмотрены сакральные и гражданские сооружения в местах традиционных армянских поселений. Отчеты о современном состоянии сакральных и гражданских сооружений этнических армян в исторических колониях (поселениях) на территории Украины и Польши были опубликованы в научных сборниках и периодических изданиях в период с 2008 по 2018 годы. Использованы архивные документы, фотографии и карты в свободном доступе интернета (с сылками),  в статье приведены выписки из сборника научных работ Ярослава Дашкевича "Армяне в Украине: дорогами тысячелетий", Львов: Логос, 2012. Ранее были опубликованы материалы экспедиций  по армянским историческим колониям в городах: Ивано-Франковск (до 1962 года Станислав)І, ІІ, ІІІ, Снятын, Лысец, Городенка, Львов, Куты, Замостье (Польша) I,II;Тысменица, Язловец I, II, IIIIV; Черновцы І, ІІ, ІІІ; Мелитополь; Жванец І, ІІ.

ПЕРВЫЙ КАФЕДРАЛЬНЫЙ ХРАМ  АРМЯНСКИХ КАТОЛИКОВ ВО ЛЬВОВЕ.

В предыдущей статье читатели знакомились с самыми старыми армянскими храмами Княжьего Львова расположенными в предместье Подзамче, и с армянским храмом Сурб Хач (Св.Крест) в районе Замарстынов. Рассказы про армянские храмы городских предместий будут не полными, если не рассказать про католический костел Св.Иоанна Крестителя, который стал первым кафедральным храмом армяно-католиков Львова.
Трехгранная алтарная апсида костела Св. Иоанна Крестителя направлена строго на восток, такое расположение относительно сторон горизонта обязательно соблюдалось для всех армянских церквей, в том числе во Львове. Также на карте хорошо видно, что церковь находилась за пределами городских стен в средневековом армянском квартале, расположенном на Старой Рыночной площади под Замковой горой (см. аэрофотоснимок).

Исследователи до сих пор спорят о времени постройки этого католического храма. Одни авторы связывают строительство храма с королевой Констанцией Венгерской (1246—1288/1302), супругой князя Льва Данилыча (1228-1301), другие авторы считают основателями храма местных армян. О храме Св.Иоанна Крестителя написано много научно-популярных статей как украинских так и иноязычных авторов. Остановимся на некоторых ключевых аспектах.

Из истории армянской колонии Львова известно, что местные армяне приняли унию с римско-католической церквью в 1630 году, при архиепископе Торосевиче. В этой связи возникает вопрос: откуда появились во Львове армяне-униаты в XIV столетии, то есть за несколько столетий до известных исторических событий? Обратившись к работе Ярослава Дашкевича узнаем, что армяно-католическая церковь в Украине имела свою предисторию. Из письменных источников 70-х годов XIV века стало известно о Киевском армянском епископе Акопе, который перешел на унию, был изгнан из Киева и с небольшой общиной верующих поселился во Львове, где они получили в свое распоряжение церковь Св.Иоанна Крестителя в предместье. [Ружицкий З.И. Неопубликованный документ XIV века по истории армянской колонии во Львове//Լրաբեր հասարակական գիտությունների. - Երևան, 1970. - №2.-էջ 106-108.]
Костел Св. Иоанна Крестителя был построен во второй половине XIV века, о чем свидетельствуют археологические исследования, проведенные в 1978 году и в 1984-1985 годах. Он был возведен из кирпича на каменном фундаменте, храм однонефный размером 8х6 м. Внутри сохранился готический каркас поперечного окна на оси, характерный для готической архитектуры с 14 века. Боковые аппликации в виде углублений, отображенных в восточной стене нефа и арки в осевом хребте, поддерживаемые профилированными импостами, аналогичны аркадам ведущим в узкие комнаты по бокам центральной апсиды Армянского собора во Львове, возведенного в 1363 году. Самый старый документ, относящийся к церкви восходит к 1371 году и относится к передаче деревни Годовица армянским священникам деканата Св. Иоанна Крестителя.

Сохранился еще один документ 1375 года, где сообщается о киевском армяно-католическом епископе Акопе (арм. - Հակոբ), который проживал в монастыре храма Св. Иоанна Крестителя. Эти данные свидетельствуют о том, что церковь Св. Иоанна Крестителя, вероятно, была основана между 1363 и 1371 годами.

Полукруговые арки на возвышениях (реконструированные в 1980-х годах по образцу предыдущих) также указывают на связь с армянской архитектурой. На старой фотографии храма Св.Иоанна Крестителя (на фото слева), сделанной в 1868 году до реконструкции храма, хорошо видна аркаура, которая была типична для армянской средневековой архитектуры, в том числе присутствует на Армянском соборе Успения Пресвятой Богородицы 1363 года (на фото справа).

Крест в виде оконного проема характерен для средневековой армянской сакральной архитектуры. Сравните схожесть: слева крестообразное окно в алтарной апсиде храма Св. Иоанна Крестителя во Львове (XIV в.) , справа крестобразное окно  в монастыре Аричаванк в Армении (VII-XIII в.).

Кроме того, на восточном фасаде сохранился армянский обетный крест, имеющий аналогию с армянским собором во Львове и храмами в Армении (см. фото). Строительство церкви во второй половине XIV века, также было подтверждено архитектурными исследованиями [Jan K. Ostrowski, Kościół p.w. Św. Jana Chrzciciela [w:] Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego tom.19, Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie, 2011, s. 13-33].


Наиболее хорошо сохранившаяся апсидная часть храма, на переднем плане поздняя пристройка захрестья архитектора Захаревича, также видна выпирающаяся часть фасадной части несоответствующая первоначальному контуру. При сравнении со старой фотографией замечаем отсутствие на крыше сигнатюрки исчезнувшего после поздней реконструкции.

На карте Йосифа Даниела Губера (1770 г.) обозначены все пять армянских храмов Львова, которые с 1630 года принадлежали Львовской архиепархии Армянской католической церкви: Св.Анны, Св.Акоба, Св.Креста, Св.Иоанна Крестителя и собор Успения Пресвятой Богородицы. Как видим по карте четыре из пяти армянских храмов расположены за крепостными стенами нового города. Запустение этих храмов связано с тем, что армяне получили разрешение селится в крепости и начали перебираться из предместий в хорошо укрепленный новый город (ныне центральная часть города Львова) и образовали там большой Армянский квартал в ее северной части. Обратите внимание, что все пять армянских церквей обозначенных на карте своим расположением вытянуты по оси Восток-Запад, притом алтарные апсиды направлены строго на восток, такое расположение относительно сторон горизонта обязательно соблюдалось для всех армянских церквей, в том числе во Львове. Hauptstadt Lemberg(Kriegsarchiv) Автор Йосеф Данієль Губер 1777

Подготовил Самвел Азизян
Источник
http://kievao.com.ua/
продолжение следует
Использованы фотоматериалы свободного доступа с ресурсов:
1. https://www.google.com.ua/maps/  2. http://kievao.com.ua/ . https://pl.wikipedia.org/

Link | Leave a comment |

Мои твиты

Aug. 26th, 2018 | 12:08 pm

  • Вс, 01:50: История армянской колонии Киева: от Киевской Руси до наших дней. Археология. Part-I https://t.co/oWZqWBVIKm
Tags:

Link | Leave a comment |

История армянской колонии Киева: от Киевской Руси до наших дней. Археология. Part-I

Aug. 26th, 2018 | 01:50 am



samvelazizian Продолжаем цикл рассказов об армянских исторических колониях в Украине и Польше. Предлагаем вниманию читателей короткий обзор по материалам нескольких историко-этнографических экспедиций членов Киевской арменоведческой комиссии в Западную Украину и Польшу в 2008-2018 годах, в ходе которых были исследованы армянские фонды в государственных архивах Львова, Черновцов и Ивано-Франковска, осмотрены сакральные и гражданские сооружения в местах традиционных армянских поселений. Отчеты о современном состоянии сакральных и гражданских сооружений этнических армян в исторических колониях (поселениях) на территории Украины и Польши были опубликованы в научных сборниках и периодических изданиях в период с 2008 по 2018 годы. Использованы авторские фотографии aziziansamvelиз экспедиций, архивные документы, старые фотографии и карты в свободном доступе интернета (с сылками),  в статье приведены выписки из сборника научных работ Ярослава Дашкевича "Армяне в Украине: дорогами тысячелетий", Львов: Логос, 2012. Ранее были опубликованы материалы экспедиций  по армянским историческим колониям в городах: Ивано-Франковск (до 1962 года Станислав)І, ІІ, ІІІ, Снятын, Лысец, Городенка, Львов, Куты, Замостье (Польша) I,II;Тысменица, Язловец I, II, IIIIV; Черновцы І, ІІ, ІІІ; Мелитополь; Жванец І, ІІ.

Армянский храм Рождества Пресвятой Богородицы в Киеве. Սբ. Մարիամ Աստվածածին եկեղեցին Կիևում:







Link | Leave a comment |